Заснули мальви бiля хати,

Їх мiсяць вийшов колихати.

I тiльки мати не засне, мати не засне,

Жде вона мене.

I тiльки мати не засне, мати не засне,

Жде вона мене.

О, мамо рiдна, ти мене не жди,

Менi в наш дiм нiколи не прийти.

З мойого серця мальва проросла,

I кров’ю зацвiла.

Не плач же, мамо, ти ж бо не одна

Багато мальв насiяла вiйна.

Вони шепочуть для тебе восени:

Засни, засни, засни, засни…

…

У матерiв є любi дiти,

А у моєi – тiльки квiти.

Самотнi квiти пiд вiкном, квiти пiд вiкном

Заснули вже давно.

Самотнi квiти пiд вiкном, квiти пiд вiкном

Заснули вже давно.

Як зiйде сонце – вийди на порiг,

I люди вклоняться тобi до нiг.

Пройдися полем – мальви буйних лук

Торкнуться твоiх рук.

Життя, як пiсня, що не вiдзвенить,

Я в мальвi знов для тебе буду жить,

Якщо ж я ласку не встиг всю принести –

Прости, прости, прости, прости…