Як плачеться - плакать, як страшно - боятись, як смішно - сміятись. Бо всі вони - нормальні, природні і безпечні. І я набагато більше ніж вони.
І піклуватися про себе, як про найважливішу і найціннішу людину в моєму житті.
Не можна вгодити всім, та й не треба. Самоспівчуття і самопідтримка - то благо, а самопокарання - гріх.
То просто аксіома. Безсумнівний факт. І абсолютна вічна істина.
бо то - благе діло (і я в ньому!). Щоб безумовно приймати і цінувати cвою унікальність, і унікальність інших людей.
І тут у залі, і в своєму серці. Та сміливо кайфувати в ньому.
Тому що особисті кордони - то про турботу і безпеку
Бо в кожному є іскра, і нехай же засяє вона (ще більше).
Амінь.
Бо важлива(-ий) я, і голос мій - важливий. І мого вміння співати - вже наразі достатньо.