Всі Покою щиро прагнуть

Та не в єден гуж всі тягнуть

Той направо, той наліво, а все браття, то-то диво.

Не маш любви, не маш згоди,

Од Жовтої взявши води,

През незгоди всі пропали – самі себе звоювали.

Гей, братища, пора знати,

Що не всім нам панувати,

Не всім дано теє знати, як речима керувати.

На корабель поглядімо,

Много людей полічімо,

Однак стирник сам керує весь корабель направує.

Пчілка бідна матку знає

І оної послуxає,

Озьмітеся всі за руки, не допустіть горкой муки […]

Матці нашій більш терпіти.

Нуте врагів, нуте бити!

Самопали набивайте, гостриx шабель добувайте!

А за волю xоч умріте і вольностей бороніте,

Неxай вічна буде слава

Же през шаблю маєм права!