Завтра прийде до кімнати
Твоїх друзів небагато,
Вип’єте холодного вина.
Хтось принесе білі айстри,
Скаже хтось: «Життя прекрасне!»,
Так, життя прекрасне, а вона
А вона, а вона сидітиме сумна,
Буде пити — не п’яніти
від дешевого вина.
Я співатиму для неї,
аж бринітиме кришталь,
Та хіба зуміє голос
подолати цю печаль?
Так у світі повелося —
Я люблю її волосся,
Я люблю її тонкі вуста.
Та невдовзі прийде осінь,
Ми усі розбіжимося
По русифікованих містах.
Лиш вона, лиш вона
сидітиме сумна,
Буде пити — не п’яніти
від дешевого вина.
Моя дівчинко печальна,
моя доле золота,
Я продовжую кричати,
ніч безмежна і пуста.
Так у світі повелося —
Я люблю її волосся,
Я люблю її тонкі вуста.
Та невдовзі прийде осінь,
Ми усі розбіжимося
По русифікованих містах.
Лиш вона, лиш вона
сидітиме сумна,
Буде пити — не п’яніти
від дешевого вина.
Моя дівчинко печальна,
моя доле золота,
Я продовжую кричати,
ніч безмежна і пуста.
Я продовжую кричати,
ніч безмежна і пуста.
Я продовжую кричати,
ніч безмежна і пуста…
